Науковцю

Інформаційно-бібліографічний відділ НБ НУК надає консультації з шифровки друкованого матеріалу по УДК для ваших наукових праць.

Тексти без індексу не приймає жодне видавництво, тому, щоб відправити текст на друкування, необхідно присвоїти йому класифікаційний код.

УДК відповідає найбільш суттєвим вимогам, що пред'являються до класифікації : міжнародності, універсальності, можливості відображення нових досягнень науки і техніки без будь-яких серйозних змін в її структурі.

Наукові співробітники, викладачі та студенти НУК можуть отримати код УДК та авторський знак на окремі видання та статті в наукові збірники в інформаційно-бібліографічному відділі Наукової бібліотеки НУК (ауд. 651).

Для якісного виконання послуги необхідно надати:

  1. Текст статті в друкованому вигляді
  2. Розширену анотацію статті
  3. Ключові слова до статті

Також можливо звернутися за електронною адресою anastasia.lukashina@nuos.edu.ua, де потрібно вказати:

  • прізвище, ім`я та по батькові;
  • повну назву теми та ключові слова;
  • анотацію;
  • повну назву кафедри та посаду, яку обіймаєте;
  • додати першу сторінку наукової роботи.

Або визначити УДК самостійно.

Просимо звернути увагу, що ця послуга дійсна лише для науковців НУК імені адмірала Макарова.

 

Веб-сайт «Український індекс наукового цитування» — це складова програмно-апаратного комплексу для забезпечення моніторингу суб'єктів наукової діяльності України. Призначення системи — забезпечення збору, обробки та надання доступу до даних щодо показників активності індивідуальних та колективних суб'єктів наукової діяльності України.

 

Система "Бібліометрика української науки" призначена для надання суспільству цілісної картини стану вітчизняного наукового середовища.

 

Індекс цитування Science Citation Index (SCI) - ключовий показник, уведений Інститутом наукової інформації, що широко використовується в усьому світі для оцінювання роботи дослідників і наукових колективів. Показує, скільки разів статті, написані певним автором, були процитовані в працях інших авторів за певний рік. Бази даних індексують посилання, вказані в пристатейних списках публікацій, і надають кількісні показники цих посилань (сумарний об’єм цитувань, індекс Хірша та ін.). Наявність в науково-освітніх організаціях вчених, що мають високий індекс, говорить про високу ефективність та результативності діяльності організації в цілому. SCI належить медіа компанії Thomson Reuters. Індекс був розроблений у 1960 р. американським ученим Євгеном Гарфілдом (Eugene Garfield). Розширена версія Science Citation Index індексує понад 6500 авторитетних наукових журналів зі 150 галузей дослідження з 1900 р.

 

Індекс Хірша (h-індекс) - наукометричний показник, запропонований в 2005 р. американським фізиком Хорхе Хіршем з університету Сан-Дієго, Каліфорнія в якості альтернативи класичному «індексу цитованості» – сумарному числу посилань на роботи вченого. Критерій заснований на обліку числа публікацій дослідника і числа цитувань цих публікацій. Може обчислюватись з використанням як загальнодоступних наукометричних баз даних в Інтернеті (наприклад, Google Scholar, Science Index), так і баз даних з передплатою (наприклад Scopus, Web of Science). Спід зазначити, що індекс Хірша, підрахований для одного науковця з використанням різних баз даних, буде загалом різний, як і інші наукометричні характеристики. Він залежить від сфери охоплення обраної бази даних, як за обсягом статей у базі даних, так і інтервалів часу, за яким враховуються статті. Також слід зазначити, що Індекс показує правильну картину лише за умови порівняння вчених, що працюють в загальної області. Значення індексів Хірша різних вчених представлені в реферативних національних і міжнародних базах даних.

 

Імпакт-фактор - це формальний чисельний показник важливості наукового журналу, який щорічно розраховує Інститут наукової інформації (Institute for Scientific Information, ISI) й оприлюднюється у виданні Journal Citation Report. Він показує, скільки разів у середньому цитується кожна опублікована в журналі стаття протягом двох наступних років після виходу. Вважається, що чим вище значення імпакт-фактору, тим вищі наукова цінність та авторитетність журналу.

 

Показник SNIP (Source Normalized Impact per Paper) – відображає вплив контекстної цитованості журналу, що дозволяє безпосередньо порівнювати журнали різної тематики, зважаючи на частоту, з якою автори цитують інші джерела, швидкість розвитку впливу цитати і ступінь відображення літератури даного напряму базою даних.

 

SJR (Scimago Journal Rank) є рейтингом журналів, що дає можливість оцінити науковий престиж робіт учених, виходячи з кількості ваговитих цитат на кожен документ. Журнал наділяє власним «престижем» або статусом інші журнали, цитуючи опубліковані в них матеріали. Фактично це означає, що цитата з джерела з відносно високим показником SJR має велику цінність, чим цитата з джерела з нижчим показником SJR.

 

SciVerse Scopus – це реферативна база даних та наукометрична платформа, видавничої корпорації Elsevier. Станом на жовтень 2013 р. Scopus містить понад 50 млн реферативних записів. У тому числі у базі даних проіндексовано 20 тис. назв наукових журналів 5 тис. видавництв, 370 книжкових серій та 5,5 млн праць конференцій. Видання індексуються у Scopus з різним хронологічним охопленням, найповажніші наукові часописи представлені архівами, починаючи з першого випуску першого тому.

Наукометрична база даних – бібліографічна і реферативна база даних з інструментами для відстеження цитованості наукових публікацій. Наукометрична база даних це також пошукова система, яка формує статистику, що характеризує стан і динаміку показників затребуваності, активності та індексів впливу діяльності окремих вчених і дослідницьких організацій. Наукометричні бази можуть відбирати публікації за певними критеріями чи галуззю досліджень; можуть містити лише статті в журналах чи також книжки, тези доповідей на конференціях, препрінти, дисертації.

 

Web of Science - реферативна наукометрична база даних наукових публікацій проекту Філадельфійського інституту наукової інформації Web of Knowledge компанії Thomson Reuters. Наукометричний апарат платформи забезпечує відстеження показників цитованості публікацій з ретроспективою до 1900 р. та покриває більше 9 тис. видань англійською і частково німецькою мовою (з 1980 р.)Одним з ключових концептів наукометричного апарату платформи є імпакт-фактор наукового видання.

 

Scopus – найбільша в світі єдина мультидисциплінарна реферативна база даних (з 1995 р.), яка оновлюється щодня і яка є найбільшою базою даних наукових публікацій без повних текстів. Наукометричний апарат бази даних забезпечує облік публікацій науковців і установ, у яких вони працюють, та статистику їх цитованості. Scopus надає гіперпосилання на повні тексти матеріалів. Також забезпечує якісну підтримку в пошуку наукових публікацій і пропонує посилання на всі існуючі цитати з обширного обсягу доступних статей.

 

Index Copernicus – онлайнова наукометрична база даних з внесеної користувачем інформації, в тому числі наукових установ, друкованих видань і проектів, створена в 1999 році в Польщі. База даних має кілька інструментів оцінки продуктивності, які дозволяють відстежувати вплив наукових робіт і публікацій, окремих вчених або науково-дослідних установ. На додаток до продуктивності індекс Копернікус також пропонує традиційне реферування та індексування наукових публікацій.

 

Google Scholar вільно доступна пошукова система, яка індексує повний текст наукових публікацій всіх форматів і дисциплін. Google Scholar включає статті, що опубліковані в журналах, зберігаються в репозиторіях або знаходяться на сайтах наукових колективів чи окремих вчених. В результаті пошуку формується список, в якому джерела (статті, книги, дисертації) розташовані залежно від місця публікації, ким створений документ, по частоті цитування і як недавно був процитований документ. Пошукова система Google Scholar повідомляє користувачеві назву, фрагмент тексту і гіперпосилання на документ.

 

Російський індекс наукового цитування (РІНЦ) (на eLIBRARY.RU) - національна інформаційно-аналітична система, безкоштовний загальнодоступний інструмент вимірювання та аналізу публікаційної активності вчених і організацій. eLIBRARY.RU і РІНЦ розроблені і підтримуються компанією "Наукова електронна бібліотека". Акумулює понад 2,3 мільйона публікацій російських авторів, а також інформацію про цитування публікацій з понад 3500 російських журналів. У базу також включені доповіді на конференціях, монографії, навчальні посібники, дисертації. База містить відомості про вихідні дані, авторів публікацій, місцях їх роботи, ключові слова і предметні рубрики, а також анотації та пристатейні списки літератури.

 

Україніка наукова - українська загальнодержавна реферативна база даних з природничих, технічних, суспільних, гуманітарних та медичних наук. Започаткована Національною бібліотекою України ім. В.І.Вернадського та інститутом проблем реєстрації інформації НАН України у 1998 р.

  • Для того, щоб ознайомитись з рейтингом наукових журналів у наукометричній базі Scopus (SCImago Journal & Country Rank), необхідно перейти за посиланням та обрати розділ Journal Rankings. У полях, що з'явилися, обрати потрібні категорії та натиснути Apply.

  • Для того, щоб ознайомитись з рейтингом наукових журналів у наукометричній базі Thomson Reuters (Web of Science), необхідно перейти за посиланням, обрати категорію, яка цікавить та натиснути View journal list.

  • Для того, щоб ознайомитись з рейтингом наукових журналів у наукометричній базі Російський індекс наукового цитування (РІНЦ), необхідно перейти за посиланням, у полях, що з'явилися, обрати потрібні категорії та натиснути "Поиск".

Список літератури - необхідний елемент довідкового апарату будь-якої друкованої праці (опублікованої чи неопублікованої): монографії, дисертації, дипломної або курсової роботи, статті.

1.Список включає цитовану, згадувану та вивчену автором літературу.

2.Зміст списку визначається автором роботи. Особлива увага приділяється відображенню літератури останніх 3-5 років, як показник інформованості автора про сучасний стан досліджуваної теми.

3.При оформленні бібліографічного списку доцільно його назвати «Список використаної літератури».

4.Список відображає всі види документів незалежно від форми (способу) їх представлення та носія (друковані матеріали, географічні карти, електронні носії, інформація віддаленого доступу тощо).

5.При складанні списку літератури можливі різні способи розстановки бібліографічних описів джерел:

  • алфавітна;
  • хронологічна;
  • систематична;
  • нумераційна (в порядку першого згадування публікацій у тексті роботи).

5.1. Найчастіше використовується алфавітна розстановка, тобто в алфавіті прізвищ авторів і заголовків, якщо автор не зазначений чи авторів більше трьох.

5.2. При хронологічній розстановці всі джерела розташовуються за роками публікацій, а в межах одного року - за алфавітом авторів або назв. Хронологічний принцип дозволяє показати історію вивчення досліджуваного питання (теми). Іноді використовують зворотно-хронологічне розташування джерел, коли автор головну увагу приділяє сучасному становленню теми, що вивчається.

5.3. При систематичній розстановці літератури бібліографічні описи групуються за галузями знань, окремими темами в їх логічному підпорядкуванні або за главами, розділами роботи, а в середині кожного розділу - за алфавітом чи в хронологічному порядку.

5.4. Досить часто застосовується розстановка літератури в порядку першого згадування в тексті роботи (нумераційна). Але, в такому списку важко проаналізувати охоплення теми, відповідність вказаних публікацій посиланням на них. Список, складений таким чином, не повний, тому що включає тільки згадану та цитовану літературу.

6.Вказані у списку публікації подають в наступному порядку:

  • роботи вітчизняних та іноземних авторів, надрукованих російською та українською мовами в загальному алфавіті, з урахуванням транскрипції написання;
  • твори вітчизняних та іноземних авторів іноземними мовами, спочатку латинський алфавіт, потім східні мови, якщо є;
  • інформація online;
  • статистичні матеріали.

Офіційні та керівні документи рекомендовано виносити на початок списку.

7. Роботи одного автора розташовуються за алфавітом назв, а автори-однофамільці - за алфавітом ініціалів. Скільки б робіт одного автора не було, обов'язково треба вказувати прізвище та ініціали, не замінюючи їх прочерками.

8. В бібліографічному списку літератури використовується наскрізна нумерація всіх джерел.

9. Наповнення бібліографічного списку до наукової роботи визначається автором.

Як правило, обсяг списку не повинен перевищувати 5 % обсягу рукопису. Наприклад, оптимальний обсяг вивченої літератури при написання реферату повинен бути не менше 5 джерел, курсової роботи - 10-15, дипломної чи магістерської роботи - 40-50 , а дисертаційної - близько 25 % обсягу наукової роботи.

У списку опублікованих праць здобувача, який наводять в авторефераті, необхідно вказати прізвища та ініціали всіх його співавторів незалежно від виду публікації

10.Бібліографічний опис документа;- це бібліографічні відомості про документ, які наведені за чіткими правилами, певним наповненням і порядком дотримування належних зон та елементів, призначених для ідентифікації та загальної характеристики документа (ДСТУ ГОСТ 7.1:2006).

11. Правила складання бібліографічного опису регламентуються державним стандартом «ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».

12. Опис складається з елементів, які поділяються на обов'язкові та факультативні. У бібліографічному описі можуть бути тільки обов'язкові чи обов'язкові та факультативні елементи. Обов'язкові елементи містять бібліографічні відомості, які забезпечують ідентифікацію документа. їх наводять у будь-якому описі.

13. Проміжки між знаками та елементами опису є обов'язковими і використовуються для розрізнення знаків граматичної і приписаної пунктуації.

В залежності від об'єкту опису, розрізняють монографічний, зведений та аналітичний бібліографічний опис:

  • монографічний - опис на окремо виданий документ (книга, брошура, географічна карта тощо);
  • зведений - на групу документів (багатотомне видання, серійні видання, річний комплект журналів або газет тощо), тобто кілька томів, випусків, які складають єдине видання;
  • аналітичний - на частину документа (розділ, глава, параграф із книги окремий том багатотомного видання, стаття із газети, журналу, збірника).

Для забезпечення точності бібліографічного опису, його складають безпосередньо за самим документом , маючи документ перед очима («de vizu»), але описи для списків літератури допускається складати на основі інших вторинних документів.

Бібліографічний опис, як правило, складається мовою тексту видання, додержуючись правил сучасної орфографії. Скорочення слів та словосполучень допускаються відповідно з державними стандартами:

ДСТУ 3582:2013 «Інформація та документація. Бібліографічний опис. Скорочення слів і словосполучень в українській мові.. Загальні вимоги та правила. (ISO 4:1984, NEQ; ISO 832:1994, NEQ)»;

ГОСТ 7.12-93 «Межгосударственный стандарт. Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила».

   

Міжнародні стилі цитування та посилання в наукових роботах

   

Програмне забезпечення для перевірки наукових текстів на ознаки плагіату